...Ще й до цих пір, якось, не вистачає часу як слід розігріти і розслухати V-601. Але з абсолютною впевненістю мушу зазначити, що це передноворічне придбання на 100% дарує лише позитивні святкові емоції. Однозначно радує відчуття „кроку вперед”, та ще й в правильному напрямку, після МА В2 та Фокал Електра 905. Незважаючи на те що стоять вони в мене „безграмотно” - на тумбі, під стіною, на відстані 85 см між центрами, слухать хочеться і хочеться. Завдячуючи цій акустиці я вперше маю постійне бажання переслухати всі диски. Навіть ті які „обридли вже в край”, на нових колонках постають геть ніби не такими вже й „заїздженими”. Мабуть це із-за „близькості голосів” і безлічі нових відтінків та деталей, приємності тембрів. Так що коли, по дорозі додому, застряю в пробках, тепер втричі жальніше згаяного в них часу.

Якось випало побути вдома одному, і я користуючись нагодою, виставив „ашерочки на табуреточки” типу „по-правильному”. Воно, звичайно, стало набагато цікавіше! Отут вже я й пізнав, що воно таке насолода від об’ємності сцени. Не міг відірватись від прослуховування аж до 3-тьої ночі, все притишуючи і притишуючи, аби не дратувати сплячих за „стінами багато кварирних домів”. А разом з цим бажання музики все не стихало і не стихало. От такий ще плюс для себе хочу відмітити, що подобаються вони мені і на невеликій гучності, а це для мене одна із основних вимог! Жаль що „злиденні метроквадратні умови повсякденного сімейного життя” змусили повернути табуретки на кухню.
Та в новорічний вечір, якось дала мені родина спокій, години на три, залишивши на одинці з обновкою. І солодко-солодко мені дрімалося в кріслі наприкінці року, в темряві, біля святкових вогників новорічої ялинки! Приємними були останні години старого року. І чую я, об’єктивно, недолік – якийсь важкувато-неповороткий бас, (при чому не завжди на рок музиці) – може ще не прогрілись?) але, поки що, це аж ніяк не затьмарює теплі промені світлих відчуттів...
„Повернувся в сім’ю”, переслухали разом пару дисків казок Лірника Сашка. Знаєте, не тільки співаючими, а й оповідаючими голосами причаровують Ашерочки...

Отакі ось емоції навіваються джерелом звукових хвиль від тайванського виробника. І чому це мене не бентежить? Напроти. З боку цього „новороба” я відчуваю повагу до себе, як споживача, та особливо до моїх „нелегкою працею” зароблених...
Ну, кожному своє. Мені - таке.
Ото таке...