І хто ж, пак, винен,
що сини бездарні
Пустили спадок предків
в пух і прах.
Тепер в чужинців по усіх
базарах
Виторгуєм хоча би закамарок
На власних, нами ж проданих
степах.
Заливши рабське чаркою гіркої,
Йдемо у церкву душі
врачувать.
Всевишній вже давно
махнув рукою,
Бо скільки ж нас од себе
рятувать?!