Electric Light Orchestra просто епохальна група 70-их та 80-их років, яка реалізовувала величезні проекти з використанням симфонічних оркестрів, вагонів електронної синтезаторної апаратури і всіляких інших новацій. Але якщо нічого не сказати про Джефа Ліна, який був і є мотором всього цього дійства, то краще не казати нічого. Його (Джефа) можна порівняти з футболістом Рудом Гулітом в найкращі його часи. Він і в нападі, а тут вже в центрі м’яча відбирає, а через хвилину вже воротаря в захисті підстрахував. Так і Лін – музику написав, в студії зведення матеріалу зробив, всі організаційні питання по гастролям і студійній діяльності повирішував, спройдюсував….
Працездатність цього хлопця просто надзвичайна, але заради чого все це? А заради того, щоб винайти ідеальну суміш рок-музики та класики. Довго спроби були марними, і в решті решт у альбомі «Eldorado» йому це таки вдалося в повній мірі, після чого ELO стали предтечами нового стилю «симфо – рок». Здавалося б все вдалось, можна і заспокоїтись. Але це не про Джефа історія. Поряд з тим що він приймає участь паралельно ще в багатьох проектах, де продюсером, де аранжувальником, так на початку 80-их його ще й «торкнуло» поп музикою, і він почав шукати нову ідеальну суміш – попу, року та симфо. І ось у альбомі «Time» йому здається це вдалося.
Слухаеш і диву даєшся, як можна написати такі прості і гарні мелодії, а потім ще все це заранжувати і записати. Лін красава, Лін молодець.

Прослухати можна тут
music.karo.net.ua/index.php/varto-proslukhaty/210-electric-light-orchestra-time-1981