Vst14 - совершенно верно. Отстаиваете идеалы украинизации - начните с себя.
Помните упрощённо-шуточную формулировку о правах граждан из римского права : "Права гражданина заканчиваются там, где начинается нос соседа". Как в вашем примере про друга - ты не указаваешь как мне разговаривать, я не рассказываю куда тебе надо пойти.
Если посмотреть на стат данные. можно увидеть забавное несоответствие. Было 2 опроса с одинаковым количеством респондентов.

1) Какой ваш родной язык - 30% за русский
2) что вам больше всего нравится в мороженном? Дают мини-анкету и предлагают дать анкетку либо на украинском, либо на русском. Ну русском выбрало ~60%

Кстати, некоего Евгена Маланюка недавно ввели в курс украинской литературы в школах. Оцените "злободневность" и абсолютно не нациковость избранного отрывка.

dateline= писал(а):Малоросійство – це “затьмарення, ослаблення і – з часом – зникнення історичної пам‘яті”, це – “параліч політичної волі і думки”, це – “національне пораженство”, тобто невіра у можливість української державності, це – “неміч, хвороба, каліцтво внутрішньонаціональне”, це також явище, яке тримається на систематичному, старанному “впорскуванні” українцям комплексу меншовартості (на взір – “ніколи не мали держави”, “темне селянство”, “глупий хохол” і т.п.), як і “впорскуванні” насмішкуватого ставлення до національних вартостей. Останнє виявляється, наприклад, у систематичному висміюванні, анекдотизуванні й глузуванні з національних звичаїв, обрядів, національної етики, української мови, національного стилю, навіть національного вбрання(знайдіть японця, котрий глузував би з кімоно, у нас же зневага до шароварів і вишиванок – то незрідка ледь не ознака “європейськості”)
Малоросія – це антитеза Україні, дещо цілковито їй супротивне, це не-Україна, тобто – неповновартісна, не європейськи, а однобічно московськи зорієнтована, несвідома своєї місії у сучасному світі, нешаноблива до влсаної історії, культури, мови і т.д. Населяють Малоросію здебільшого не українці, а малороси.
Малорос – це українець з деформованою національною психікою, це – “тип національно-дефективний, національно скастрований, скалічений психічно, духовно, а в – наслідках, часом – і расово” На Україні “цей людський тип набрав особливо паталогічного характеру, характеру хронічної хвороби, що її належить зживати довгі й довгі десятиріччя.”

Про то, что русская лит-ра в укр. школах в том же Харькове названа "иностранной" и изучается в усеченном варианте, а Гоголь как истинный укр преподаётся в переводе я даже молчу.