Мені Алан Бредлі по звуку подобались. Кімве також подобались.
ВС-ки подобались
Поки не вислуховував кардинально резистори, намагаюсь вибирати або перевірені типи або щось вінтажне з хорошої апаратури, попередньо відслухавши.
Мав нагоду - переробив ще один апарат на AD1860 і зробив маленький ЦАПик SM1853 + AD1860 на другій половині деталей від Протулса.
Мені дуже подобається звук апарату на AD1860 - така собі робоча конячка - компроміс і по розширенні, детальності, тональності, натуральності, драйвовості і акуратності - в правильних реалізаціях.
А загалом склав маленького і красивого МУЗПК в алюмінієві коробочці материнка з процом на борту. Ще не встиг налаштувати потрібним чином...
Що цікаво - маленький МУЗПК звучить кардинально по-іншому. По правді, різниця мене явно здивувала. В принципі, все можна логічно пояснити - фізика процесів.
Минулий комп перегравав всі транспорти, що з ним порівнювали, хоч і не надто хитрі, формату Аркам 170, той самий мій AKAI 79 і інші подібні. А цей маленький компик значно переграв великий минулий
Брав до себе Лаври ДА 10 на неділю. Перед тим носив і порівнював свій ЦАП Діжідезайн з Лавриком на іншій системі.
Лаврик трохи переграв - всього трохи більше і трохи краще. Не значно, але відчутно. Тонально дуже схожі.
Що цікаво, здалось, що трохи мало ВЧ в порівнянні з Лавриком на Діжідезайні. Хоча в себе ніколи недоліку ВЧ не було. Скоріш на Лаврику вони чистіші і тілесніші.
В принципі приблизно такою і уявлялась різниця.
Ще переслухав майже всю свою колекцію вінілу.
Висновок такий: вініл - це вініл, цифра - це цифра.
Правильна цифра може бути кращою поганого вініла.
Посередній вініл може грати як цифра
Хороша цифра є самодостатнім форматом і джерелом. Її слухати можна і потрібно, що активно і роблю.
Але, скільки слухав різні ЦАП, в тому числі промислові і дорогі і потім вініл - вініл (перед усім мається на увазі аналоговий носій) явно і значно відрізняється від цифрового.
Різниця скоріш не якісна, а концептуальна.
Книжки різні про редіотехніку, аудіо, ЦАПи, обробку сигналів час від часу в транспорті читаю для узагальнення інформації по ЦАП і всім з ними пов"язаним.
Загалом, різні варіанти ЦАП актуальні по-своєму. Більш універсальні з промислових, які подобаються по звуку явно дорогі...
І там всього всередині так багато...
Хто бачив всередині ЦАП Марк Левінсон - розуміє про що йде мова.
А до різних простих є питання - тому є над чим працювати в досягненні свого цифрового звуку.
Хоча по великому рахунку, рівня, класу, характеру і подачі звучання цифри, якого хотів початково - отримав.
Але тепер хочеться трохи кращого.
Варто зауважити, що останнім часом найчастіше, в переважній більшості слухаю ЦАП на 1860 - він маленький, симпатичний, функціональний, добре звучить і досить таки нейтральний.
Напевне, AD-шки мають подобатись "чесним музикантам, які відносяться до музики і пристрасно і безпристрасно".
А по теорії ЦАП АЦП - гора обмежень і безповоротний втрат при при квантуванні і дискретизації.
І судячи з теорії, якщо розрядність збільшувати важко - варто збільшувати частоту відліків.
Якщо вихідна частота 44.1, а ЦФ аналізує поточний сигнал і його фрагменти до і після моменту часу.
І потім між двома справжніми відліками вставляє ще 7 (8-кратна передискретизація) - не існуючих і не відновлених, але додуманих - ми отримаємо те, чого не було...
Таке нам може подобатись більше, але його не було і все
Різні фільтри імпровізують по-різному.
Якщо фільтра "навчити різних жанрів" - записати в його пам"ять дуже багато способів обробки і додумування і наділити певною ступіню імпровізації - можна отримати досить цікаві результати.
Класичні промислові HI-END ЦАП найчастіше так і роблять - ставлять гору ПЛІС тих самих Моторол, Альтер, Ксілінксів і прописують велицезну і досить концептуально правильну цифрову обробку і процес "додумування".
Цим вдаліший такий процес, тим краще. хоча, ловлю себе на факті, що навіть після прослухування самих дорогих ЦАП, складається враження, що тебе в чомусь обманули. А в чому не зрозуміло... Звук то багатий, але не такий, не справжній трохи.
В простих ЦАП, там де хороші мікросхеми ЦАП, резистор і лампи, без ЦФ - звук дуже натуральний, але простий, АЧХ і динаміка страждають і до детальності, розширення претензії...
По теоремі про дискретизацію - щоб було краще - збільшувати розрядність і частоту дискретизації
З розрядністю не так просто, хоча ПЛІС відкривають немалі можливості.
А з частотою - варто наскачувати хайрезів правильних, наприклад вініл ріпів і послухати на тій самій 1540 тільки з частотою 192 = замість 4-х кратної передискретизації, коли на 1 правдивий відлік 3 не правдивих, всі 4 є правдивими.
Оцінити на скільки збільшення частоти дає виграш в звучанні.
Суть в чому - якщо диск з частотою 44.1 - перед записом його аналоговий сигнал має бути пропущений через аналоговий фільтр, який повністю відфільтрує складові вище 22,05 кГц.
Інакше теорема про дискретизацію не виконуватиметься і запис на диск здійсниться з помилками. інформація втратиться безслідно і назавжди.
І в ЦАП або плеєрі ніяк і ніякими засобами її не відновиш...
Фільтрів ідеальних не буває - вище 22 відфільтрувати складно.
А при частоті дискретизації 192 кГц і при смузі аналогового сигналу 20 - 20000 - значно простіше.
Тобто, з прочитаної теорії і з того, що знав раніше та й з загального бачення - правильні хайрези мають звучати значно краще.
